Церква Миколая, Львів
Запитання священику

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

    Сьогодні неділя, 20 серпня 2017 р.Б.

ЖИТТЯ І ПОДВИГ ПРЕПОДОБНОГО МЕРКУРІЯ, ІГУМЕНА БРИГИНСЬКОГО

Опублікував о. Петро Політило в суботу, 17 вересня 2016 р.Б.
в категорії Публікації

merkuriy-bruhunskiy

Народився преподобний 1870 року у благочестивій християнській сім’ї в с. Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області та одержав при хрещенні ім’я Максим. З юних літ любив відвідувати церкву, з великим захопленням читав Священне Писання і уже не мислив себе без Бога та з ранніх літ мріяв назавжди присвятити себе чернечому служінню.

У зрілому віці, усвідомивши сенс людського буття, пізнавши Бога та полюбивши красу Церкви, преподобний направився до Києво-Печерської Лаври, де молився та виконував покладені на нього послухи. За велику ревність до молитви, доброту, любов та працелюбство Максима зарахували до братії Києво-Печерської Лаври та постригли в ченці з іменем Меркурій, на честь преподобного Меркурія, постника Печерського в дальніх печерах. Незабаром монаха Меркурія було висвячено в ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Життя святого у монастирі було шляхом бездоганного послуху, повного зречення своєї волі, мужньої перемоги над спокусами.

Після жовтневого перевороту для Церкви, монастирів та, зокрема, монахів почались важкі часи. У 1926 році Києво-Печерську Лавру нова влада “признала” історико-культурним державним заповідником і вирішила “колишню святиню” перетворити у “Всеукраїнське музейне містечко”. До 1930р. монастир було повністю ліквідовано. Частина братії була вивезена за сотні кілометрів від Києва і розстріляна, інші були ув’язнені або ж відправлені в заслання, а сама Лавра була пограбована. Вигнанцем із улюбленої обителі став ієромонах Меркурій, який перетерпів великі випробування та бачив руйнування великої Православної святині, яка століттями залишалась оплотом віри, кораблем спасіння, дороговказом до Небесного Царства.

Промислом Божим Меркурій залишився живим, тоді як багато хто з братії просто були знищені комуністичним режимом. Довгий час отець ієромонах проводив у молитві неподалік від Лаври та на квартирах своїх духовних дітей, але, не бажаючи їх обтяжувати та наражати на небезпеку, преподобний вирішив покинути Київ. Старець ( а йому на той час було понад 60 років) повертається на Чернігівщину, і оселяється у сусідніх з рідним селом Бригинцях.

Так як храм був зруйнований радянською владою, отець Меркурій близько десяти років звершував Богослужіння в однієї парафіянки вдома, але завжди всім повторював, що так довго тривати не може. Всі свої старечі сили преподобний докладав для того, щоб на місці колишнього храму стояв новий. Незважаючи на всі перешкоди – і від фашистів, які хотіли знищити преподобного, і від безбожної радянської влади, і від невидимих ворогів християн, з Божою допомогою, отець Меркурій із парафіянами збудували невелику церковцю. У страшні воєнні та повоєнні роки, коли було зруйновано, спалено, знищено багато святинь, у Бригинцях молитвами та стараннями преподобного будувалася святиня. Святий престіл для храму преподобний змайстрував своїми руками. І вже у 1946 році церква була освячена на честь Пресвятої Тройці та відкрита для парафіян. Цей храм та престіл збереглись до сьогодні.

Всі, хто хоч раз зустрічався з отцем Меркурієм, довго його пам’ятали, засвідчуючи, що очі його сяяли радістю та любов’ю до ближніх. За молитвами преподобного не раз ставалися і зцілення. Так, одного разу до нього привезли хлопчину, що страждав на епілепсією, і за його молитвами недуга відійшла. “Допомогла віра батька і сльози матері”, – говорив він, смиренно приховуючи дар, одержаний від Господа.

Сільська влада не могла змиритися з тим, що відкрито храм і люди потоком ідуть до святого Меркурія за порадами, молитвами та зціленнями від недуг, а старець приймає всіх, будучи для “всіх усім”. І ось одного разу сільський голова з двома енкаведистами вивели отця до скирди в поле, щоб вчинити над ним розправу. Отець Меркурій молився і готувався до переходу у вічність. Коли поступив наказ «вогонь», зброя дала відсіч; те саме, трапилось і вдруге. Тоді кати вирішили відпустити святого, думаючи, що коли він йтиме, вистрілять йому в спину. Але воля Божа була іншою, і втретє сталося так, як і два перших рази. Преподобний залишився неушкодженим, посоромивши диявола та безбожну владу.

У 1955 р. під час Різдвяних свят отець Меркурій молився в храмі. Після служби люди розійшлися, і отець залишився один. Місцеві комсомольці давно стежили за старцем, і ось випала нагода йому зашкодити. Вони зачинили його у холодному храмі, радіючи, що прислужились владі. Декілька днів старенький та немічний ігумен пробув у церкві аж до того часу, поки люди не знайшли його, застудженого, але лагідного і доброго, що молився за своїх кривдників. Від того часу отець тяжко страждав і хворів, але ще десять місяців служив своїй пастві як добрий пастир, не зважаючи на свою неміч.

Проживши богоугодно 86 років від народження, 7 листопада 1956 року преподобний отець Меркурій відійшов з миром до Небесних Божих осель. Поховали отця біля вівтаря ним збудованого Свято-Троїцького храму, у якому він прослужив 10 років, на Бригинецькому кладовищі. Але свою паству святий не залишив і після смерті. На його могилку завжди приходили люди, несучи свої горя і печалі, немочі і хвороби, а поверталися додому утішеними і зціленими душевно і тілесно.

До сьогоднішнього дня за молитвами святого люди отримують благодатну допомогу Божу у своїх життєвих потребах.

У 2011році, “враховуючи праведне життя ігумена Меркурія, чудотворіння за його молитвами при житті і після смерті, шанування віруючим народом у Чернігівській землі, молитовний подвиг та справжнє смирення”, Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату під головуванням Святійшого Патріарха Філарета благословили прославити преподобного Меркурія до лику святих для місцевого шанування. Також було визначено звершувати день його пам’яті 7 грудня за новим стилем.

7 грудня 2011 року в День пам’яті святої великомучениці Катерини та преподобного Меркурія, посника Печерського, у Чернігові в святому Кафедральному Соборі святої великомучениці Катерини відбулося прославлення в лику святих священного ігумена Меркурія Бригинського. Божественну літургію та чин канонізації очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні сонму єпископів та духовенства УПЦ Київського Патріархату.

Є багато свідчень людей, які з вірою в молитві зверталися до преподобного Меркурія зі своїми бідами й отримували зцілення по своїй вірі. Ось декілька з них:

Петро, м. Рівне

Мав великі проблеми з ногами. Після того, як із паломницькою групою відвідав древній Чернігів і, помолившись, приложився з вірою до мощей преподобного о. Меркурія, відчув полегшення, а згодом і взагалі позбувся болю. Дякую Богу і о. Меркурію за зцілення від моєї хвороби.

Марія, Львівська область

Коли приходить хвороба, ми намагаємося з нею боротись, але коли чуєш – рак, опускаються руки, здається, що ти у безвиході. Такий страшний діагноз я почула у 2011 році. Куди йти? Що робити? Відповідь була одна — до Бога.

Почула я про прп. Меркурія, якого канонізували в Чернігові й поїхала до святого, надіючись і віруючи. У храмі святої вмц. Катерини, де знаходяться мощі преподобного, я довго молилась і просила о. Меркурія про зцілення. Зі сльозами на очах я покидала Чернігів. У храмі придбала рукавичку, освячену на мощах, і постійно, не знімаючи, носила на хворому місці. На 12 січня 2012 р. була призначена операція, на яку я й приїхала. Перед операцією ще раз призначили аналізи й УЗД. Яке ж було здивування лікарів і медперсоналу, коли надійшли результати аналізів: пухлина зникла. Зараз я живу повноцінним життям, за що завдячую о. Меркурію і Всемилостивому Богу, який прославив свого угодника.

Любов, Чернігів

Декілька років хворіла артритом. Пальці на руках не згиналися, відчувала сильний біль, а, відповідно, й дискомфорт. Кожного вівторка у Катерининському храмі м. Чернігова служиться акафіст перед мощами святого преподобного Меркурія Бригинського. Після акафіста всіх присутніх благословляють хрестом від параману преподобного (він супроводжував святого за життя, після смерті й сьогодні разом із ним) та помазують святим єлеєм від лампадки, яка постійно горить на рамці з мощами. В один із вівторків, після служби, мені дали потримати в руках святий хрест, від якого йшло невимовне тепло. Від цього часу мої страждання закінчилися, хвороба зникла. Дякую Богу за Його ласку і милість до мене. Дякую о. Меркурію за його заступництво і допомогу.

Радуйся, преподобний Меркуріє, скорий помічнику і лагідний пастирю.

У понеділок, 19 вересня, о 17:30 мощі преподобного Меркурія Бригинського привезуть до храму на вул. Грушевського, 2. Перебуватимуть мощі преподобного Меркурія Бригинського на Львівщині з 19 до 28 вересня. Біля раки з його мощами звершуватимуть молебні та акафісти.

Тут йдеться про: , ,

Поки що немає думок